Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 748/1943/19, в якій досліджував питання встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів, в якому просила встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу по день смерті її чоловіка, визнати житловий будинок з господарськими спорудами та земельну ділянку об’єктами спільної сумісної власності та з визначенням часток у праві власності на зазначене нерухоме майно по ½ за кожним.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з 2001 року проживала з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу у квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Пізніше вони придбали за спільні кошти будинок та земельну ділянку, які зареєстрували на її чоловіка. У 2017 році між ними було зареєстровано шлюб. Однак після смерті її чоловіка відкрилась спадщина на належне йому майно, а вона позбавлена можливості в іншому порядку довести своє право на ½ частину, адже інші спадкоємці її покійного чоловіка її права не визнають.
Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Чернігівського апеляційного суду рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області скасовано та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги. Встановлено факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу
Визнано за позивачем право на ½ частку у праві власності на житловий будинок з господарськими спорудами. Визнано за позивачем право на ½ частину у праві власності на земельну ділянку.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначено законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов’язків.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
ВС також зауважив, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19).
Конституційний суд України у рішенні від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 5 квітня 2019 року у справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року у справі № 467/404/17.
З`ясувавши, що факт проживання позивача з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу підтверджується належними та достатніми доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Так, на думку Верховного Суду, переглядаючи справу, апеляційний суд правильно врахував, що відповідно до пункту 6 та пункту 3.7 договорів про купівлю-продаж житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, покупець засвідчив, що купівля цього житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки проводиться за згодою позивача, з якою чоловік перебуває у фактичних шлюбних відносинах, справжність її підпису на заяві – згоді на укладення договору засвідчена приватним нотаріусом.
Зазначені пункти договорів є чинними, не визнані недійсними у встановленому законом порядку, та є підтвердженням того, що за життя та на час укладення її чоловіком договорів про придбання нерухомого майна ним особисто було заявлено нотаріусу про проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, про спільність їх бюджету та наявність між ними взаємних прав та обов’язків, через що від позивача було отримано заяву-згоду на укладення ним означених договорів.
ВС наголосив, що оскільки спірний будинок та земельна ділянка були придбані у період їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, то це майно відповідно до статей 60, 74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а їх частки у цьому майні є рівними.
Апеляційним судом правильно враховано, що посилання відповідачів на ту обставину, що чоловік на час придбання спірного майна мав зазначений дохід, у той час коли позивач мала незначну заробітну плату та не довела розміру власного внеску у придбання майна, не можуть бути врахованими під час вирішення даного спору, оскільки набуття цього майна на праві спільної сумісної власності не може зменшувати частку будь-якого із співвласників внаслідок отримання ним меншого доходу.
Також ВС зазначив, що доводи заявника про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 5 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 (та інших постановах Верховного Суду), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.
Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень СК України, зокрема статті 74 СК України, у різних справах з різними встановленими обставинами не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
_03_03.png)
