flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ЩОДО ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ ТА

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ СУДУ

Вознесенський район, як адміністративно-територіальна одиниця, існує з 1923 р. Він розташований у центральній частині Миколаївської області та межує з Первомайським, Арбузинським, Єланецьким, Новоодеським, Доманівським, Братським та Веселинівським районами. Територія району — 1391,9 кв. км, що становить 6% території області. Населення району становить 32,5 тис. чол. На території району 47 населених пунктів. Районний центр - місто Вознесенськ, розташоване за 97 км від обласного – міста Миколаєва. Перші відомості про місцевість, на якій розташоване місто Вознесенськ, пов'язані з кінцем XIV сторіччя. Так, до XV сторіччя на горі, біля впадіннярічки Мертвоводу у Південний Буг, знаходилася татарськафортеця Чичаклей. На початку XV сторіччя, в період розширення володінь Литовського князівства, фортеця була захоплена литовцами та названа Соколець.

В першій половині XVIII на цьому місці засновано козацький зимівник Соколи, який став адміністративним центром Бугогардівської паланки. Запорожці мали тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

В 90-х роках XVIII століття в адміністративно-територіальному поділі Росії відбулися серйозні зміни. Указом цариці Катерини ІІ від 27 січня 1795 р. передбачалося на місцізимовика за наказом Катерини ІІ заснувати місто Вознесенськ, назване на честь церковного свята — Вознесіння Господнього, зі статусом центра нової Вознесенської губернії, включеною до складу Росії за другим поділом Польщі, земель придбаних Росією від Туреччини в 1791 р., і Єлізаветградського, Новомиргородського та Херсонського повітів Катеринославського намісництва. Однак, указом нового царя Павла І від 12 грудня 1796 р. поновлювалася Слободсько-Українська губернія та ліквідувалась Вознесенська губернія. Таким чином, з центру губернії Вознесенськ став заштатним містечком.

В 1857 році, після ліквідації військових поселень, виниклих внаслідок стягнення військ з південних і центральних губерній Росії на всеросійські маневри, які відвідали цар Микола І з дипломатичним корпусом, Вознесенськ зажив тихим провінційним життям. Після скасування кріпосницького права в місто потягнулися безземельні селяни, поступово створювались промислові підприємства.

На початку ХХ століття Вознесенськ був повітовим містом, що входив до складу Херсонської губернії.

З приходом Радянської влади, в м. Вознесенську, як і в інших містах, розпочалися політичні, економічні, територіально-адміністративні зміни, в т.ч. зміни в судовій системі. Так, в перші часи Радянської влади існували Губернські юстиції, пізніше - Революційні трибунали та Радянські народні суди, з 1929 р. – Губернські суди, а з переходом на трьохступеневу систему керування з’явилися Окружні суди.

Згідно архівних даних, що збереглися в суді, датованих в серпні 1944 р., з 40-х років ХХ ст. функціонував народний суд І дільниці Вознесенського району та народний суд ІІ дільниці Вознесенського району.

Наказом начальника Відділу юстиції Миколаївського облвиконкому №76 від 17 червня 1975 р., після проведених 15.06.1975 р. виборів народного судді Вознесенського міського народного суду на підставі Постанови Президіуму Верховної Ради Української РСР від 03.05.1975 р., було створено з 16.06.1975 р. Вознесенський міський народний суд зі штатною чисельністю в кількості двох народних суддів. Цим же наказом встановлена штатна чисельність в кількості одного народного судді для Вознесенського районного народного суду.

Постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 15 квітня 1991 р. N 942-XII Про внесення змін до Постанови Президії Верховної Ради Української РСР "Про сітку районних (міських) народних судів Української РСР та число народних суддів", з метою приведення штатів окремих народних судів у відповідність з фактичним навантаженням, змінена кількість народних суддів у 91 районному (міському) народному суді Української РСР, а саме: встановлена загальна кількість районних (міських) народних судів в Українській РСР - 714 та загальне число народних суддів – 2026, в т. ч. в кількості 3-х народних суддів для Вознесенського міського суду.

Постановою Президії Верховної Ради України Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів від 19 листопада 1992 р. N 2799-12, у зв'язку з введенням додаткових штатів суддів майже в усі районні (міські) народні суди України, всього утворено в Україні 730 народних суддів, у тому числі: міських - у містах обласного підпорядкування - 129, районних - у містах республіканського і обласного підпорядкування - 120, районних – 481. Серед них - Вознесенський міський народний та Вознесенський районний народний суди зі штатною чисельністю по 4 народних судді в кожному.

Постановою Президії Верховної Ради України від 11 листопада 1993 р. N 3579-XII Про внесення змін до Постанови Президії Верховної Ради України "Про мережу районних (міських) народних судів України та число народних суддів" і про мережу військових судів України та число військових суддів, у зв'язку з введенням додаткових штатів суддів у районні (міські) суди України,змінена кількість суддів у 127 районних (міських) судах України - встановлена їх загальна кількість - 736 та загальне число суддів – 3276, серед яких Вознесенський міський народний суд зі штатною чисельністю 5 народних суддів.

Указом Президента України від 15 березня 2004 р. N328/2004 «Про внесення змін до Мережі та кількісного складу суддів місцевих судів» ліквідовано ряд місцевих загальних судів, серед яких Вознесенський міський і Вознесенський районний суди, та утворено Вознесенський міськрайонний суд у складі 12 суддів.

На сьогоднішній день Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в порядку першої інстанції розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Штат суду складається з 53 осіб, з них: 9 суддів; патронатна служба (помічники суддів) – 11; 29 державних службовців, з них: керівник апарату – 1, заступник керівника апарату – 1, секретарів судового засідання – 12, провідних спеціалістів – 3, головний спеціаліст з інформаційних технологій – 1, старший секретар – 1, секретарі суду – 8, судові розпорядники – 2; 4 інших працівників та службовців, з них: архіваріус – 1, робітник – 1, кур’єр – 1, прибиральниця – 1.