Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Одного бажання воювати недостатньо: суд відхилив апеляційну скаргу засудженого з проханням щодо умовно-дострокового звільнення
Бажання засудженого захищати територіальну цілісність України у воєнний період не може бути безумовною підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, — суд.
Як відомо, згідно з новим законодавством на час воєнного стану ув'язнені мають право просити про умовно-дострокове звільнення для участі у бойових діях. Проте «автоматично» суди такі прохання задовольняти не мають права.
Чинне законодавство містить можливість звільняти від покарання осіб, які мають досвід бойових дій, а також інших осіб, що можуть ефективно боронити Україну. Ці особи мають право звернутися до адміністрації місця позбавлення волі із заявою про звільнення від відбування покарання із метою подальшого зарахування до лав Збройних сил України чи Територіальної Оборони. Адміністрація передає заяву до прокуратури. Прокурор подає до суду клопотання про звільнення від відбування покарання. Суд може задовольнити це клопотання і прийняти рішення про звільнення від відбування покарання із подальшим зарахуванням до лав Збройних сил України чи Територіальної Оборони.
Так, засуджений торік до 5 років ув’язнення звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з проханням умовно-достроково звільнити його від відбування покарання.
У задоволенні клопотання суд відмовив, пояснивши, що засуджений не став на шлях виправлення та ще не відбув визначеного кримінальним законом строку для розгляду питання про умовно-дострокове звільнення.
З проханням скасувати ухвалу місцевого суду та задовольнити його заяву засуджений звернувся до апеляційного суду. Сказав, що має намір взяти участь у війні проти рф, тому просить умовно-дострокового звільнення.
Як встановив суд, чоловік відбуває покарання у виправній колонії з 9 березня 2021 року за злочини у сфері наркотиків, крадіжку, грабіж і легкі тілесні ушкодження. Це вже його сьома судимість.
За цей час він отримав чотири стягнення, не має заохочень, не працевлаштований, не завжди дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, вимог умов відбування покарання дотримується під контролем, має посередні характеристики, підтримує соціальні зв`язки із рідними.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції – засуджений за час відбування покарання на шлях виправлення не став та не відбув визначеного ст. 81 КК України строку покарання.
«Бажання засудженого захищати територіальну цілісність України у воєнний період не може бути безумовною підставою для умовно дострокового звільнення від відбування покарання», – констатувала суддівська колегія ХАС.
_03_03.png)
