Верховний Суд зробив висновок про майнові права дітей при укладанні іпотечного договору

Верховний Суд України дійшов висновку, що висновок батьками угод, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих угод недійсними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу Україна (ГК). Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 16 березня 2016 року № 6-2918цс15.

Так, згідно зі ст. 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням батьками або особами, що їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

У разі здійснення операції щодо нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов'язковим.

Ч. 1 ст. 405 ЦК визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

За змістом цієї статті право членів сім'ї власника будинку користуватися цим житловим приміщенням може виникнути і існувати тільки при наявності права власності на будинок у особи, членами сім'ї якого вони є; з припиненням права власності особи втрачається і право користування житловим приміщенням у членів його сім'ї.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей при укладанні договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній основі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких вказано і дитина) і на законі ( ст. 405 ЦК).

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2015 року (№6-3005цс15).

З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/ED5E9E435EFD5721C2257F7F00364397