Пост-реліз

11.05.2016 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області під головуванням судді Зубар Н.Б. був розглянутий матеріал про вчинення корупційного правопорушення відносно громадянина «С», мешканця м. Вознесенська Миколаївської області.

Громадянин «С», до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем свого проживання вчинив правопорушення, передбачене  ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП,

Дії громадянина «С» були кваліфіковані посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення:

за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП  України, як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів;       

за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП  України, як вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно постанови суду провадження у справі відносно громадянина «С» було закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

07.06.2016 року суддя апеляційного суду Миколаївської області Значок І.С. розглянула апеляційну скаргу прокурора на постанову судді Вознесенського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2016 року, якою провадження у справі щодо  громадянина «С» закрито в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2  ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу громадянин «С», займаючи посаду начальника Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, всупереч вимогам п. п. 1-3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції»  при підписанні наказів про преміювання,  преміював свою близьку особу в розмірі 50% від заробітної плати і не повідомив про реальний конфлікт інтересів начальника Південно-Бузького басейнового управління водного господарства.

Суд першої інстанції зазначав, що відповідно наказу від 27.12.2015 року «Про преміювання працівників Вознесенського МУВГ» не вбачається, що близькій особі було надано перевагу в частині преміювання, оскільки додаток №1 містить список інженерно-технічних працівників для нарахування премії і всіх премійовано в однаковому розмірі - 50%. Судом також зазначено, що близька особа начальника працює на посаді техніка-диспетчера 7 категорії експлуатаційної дільниці управління і безпосередньо не підпорядковується громадянину «С», тому зроблено висновок про відсутність ознак реального конфлікту інтересів.

В апеляційній скарзі прокурор просив постанову скасувати та постановити нову, якою притягнути начальника Вознесенського міжрайонного управління водного господарства до адміністративної відповідальності і призначити йому стягнення у виді штрафу.

Суддя апеляційного суду, заслухавши прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, громадянина «С», який вважав, що рішення суду першої інстанції є законним, вивчивши матеріали та доводи апеляції, дійшла висновку, що постанова суду має залишитися без зміни.

Апеляційним судом встановлено, що громадянин «С», видаючи наказ про преміювання,  діяв відповідно до Положення про преміювання та виконував наказ начальника Миколаївського обласного управління водних ресурсів про преміювання усіх працівників управління, до кола яких входить і його близька особа. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що технік-диспетчер Вознесенської експлуатаційної дільниці не знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні начальника.

У зв’язку з тим, що у апеляційній інстанції підтвердилася мотивація судового рішення, апеляцію прокурора відхилено, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.05.16р. відносно громадянина «С» залишено без змін.

Прес-секретар
Вознесенського міськрайонного суду