Пост-реліз

03 червня 2016 року вироком колегії суддів Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області було засуджено громадянина М. за вчинення злочинів, які передбачені ч.3 ст.185 та ч.3 ст.186 КК України. Зважаючи на те, що громадянин М. був засуджений вироками цього ж суду 02.11.2015 року за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі та 18.11.2015 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі – остаточне покарання йому за сукупністю злочинів та сукупністю вироків було призначено у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

За обставинами справи громадянин М., до якого не було застосовано запобіжного заходу за двома попередніми вироками на час набрання ними законної сили, - протягом місяця, коли він знаходився на волі та знаючи, що йому призначено покарання з відбуттям в його в місцях позбавлення волі, - вчинив ще три злочини проти власності, які стороною обвинувачення були кваліфіковані за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України.

Проте, в ході судового розгляду, суд, проаналізувавши покази обвинуваченого, потерпілих, свідків та дослідивши матеріали провадження, на підставі ч.3 ст.337 КПК України змінив кваліфікацію дій обвинуваченого М. щодо розбійного нападу на малолітню потерпілу П. з ч.3 ст.187 КК України – на ч.3 ст.186 КК України, оскільки окрім показань малолітньої потерпілої, які були поставлені під сумнів психологом, в присутності якого допитувалася дитина, щодо використання в ході нападу ножа – обставини цього злочину підтверджені не були. Хоча обвинувачений і не заперечував факт злочину за цим епізодом, але пояснив, що дійсно відкрито викрав ноутбук та телефон потерпілої, проте ножа не використовував. Ніж в якості речових доказів долучено не було. Судом була призначена психологічна експертиза з метою з’ясування достовірності показань малолітньої потерпілої П. та можливості впливу на неї в ході дачі показів дорослих. Проте, законний представник відмовилася від участі дитини від участі в експертному дослідженні та надалі ухилилася від явки до суду та до експерта. Тому всі сумніви за цим епізодом були враховані на користь обвинуваченого та його дії суд кваліфікував як як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно.

Вирок набрав законної сили і жодних апеляцій від учасників процесу на нього подано не було.

Прес-секретар
Вознесенського міськрайонного суду