09 березня 2017 року вироком колегії суддів Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області громадянина «С» у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України було визнано невинуватим та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення.
Суд, оцінюючи зібрані та надані стороною обвинувачення докази по обвинуваченню громадянина «С» на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, приймає до уваги вимоги ч.1 ст. 94 КПК України, згідно якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що громадянин «С» вчинив кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Саме до такого висновку прийшов суд з огляду на наступне. Зокрема, стороною обвинувачення не доведено часу вчинення злочину. Відповідно до обвинувального акту зазначено, що громадянин «С» приблизно о 22 годині прибув до місця мешкання громадянки «Ш», де шляхом здавлення грудної клітини та живота вчинив умисне вбивство останньої, смерть якої настала внаслідок механічної асфіксії. Натомість, відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупу смерть громадянки «Ш» могла наступити за 8-16 годин до розтину трупа.
Разом з тим, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що в момент найбільш ймовірного часу смерті громадянки «Ш», зазначеного у висновку експертизи, громадянин «С» на території Вознесенського району не перебував.
Крім того, досудовим слідством не встановлено місця безпосереднього вчинення злочину, висновки експертиз не підтвердили наявності в піднігтьовому вмісті з пальців рук загиблої громадянки «Ш» наявності генетичних ознак обвинуваченого громадянина «С». Так само в піднігтьовому вмісті зрізів нігтів обвинуваченого – генетичних ознак потерпілої виявлено не було.
На думку суду, стороною обвинувачення не перевірено інші версії вчинення злочину, всупереч вимогам ч.2 ст.9 КПК України.
Так, за змістом ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтований і вмотивованим.
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий розгляд справи щодо нього незалежним і безстороннім судом і застосування презумпції невинуватості.
Вирок не набрав законної сили.
Прес-секретар
Вознесенського міськрайонного суду
_03_03.png)
