10 березня 2017 року під головуванням судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Вуїва О.В. була розглянута цивільна справа за позовною заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до громадянина «П», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ФОП «П», про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В грудні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом в якому вказував, що 09 січня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є позивач) та ФОП «П» було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк відкрив на користь останньої не відновлювальну кредитну лінію в розмірі 2 000 000 грн. на строк до 09 січня 2012 року, а позичальник зобов’язалася вчасно повернути кредит.
В порядку забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 10 січня 2007 року між банком та громадянином «П», як майновим поручителем ФОП «П», було укладено іпотечний договір за яким іпотекодавець передав позивачу в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно загальною заставною вартістю за домовленістю сторін 2 262 000 грн.
01 квітня 2011 року Постійно діючим третейським судом при Миколаївській професійній асоціації «Третейське управління правовими конфліктами» між банком та ФОП «П» було затверджено мирову угоду.
Враховуючи невиконання боржником умов кредитного договору та мирової угоди, а тому банк в рахунок часткового погашення заборгованості просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення шляхом проведення прилюдних торгів за процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», а також стягнути з громадянина «П» на свою користь всі понесені судові витрати.
Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходив з наступного.
З точки зору положень Цивільного процесуального кодексу України мирова угода - це укладена в цивільному процесі між сторонами і визнана судом угода про умови припинення спору про право цивільне на підставі взаємних поступок. Разом з тим, виходячи з аналізу положень Цивільного кодексу України, мирова угода за своєю сутністю належить до правочинів з усіма наслідками, що з цього випливають.
Таким чином, з укладенням мирової угоди відбулася новація, яка породила між сторонами кредитного договору нові зобов’язальні правовідносини, тобто виступила правостворюючим юридичним фактом та одночасно правоприпиняючим – припиняючи первісне зобов’язання. З моменту припинення основного (кредитного) зобов’язання відбулося припинення додаткових (забезпечувальних) зобов’язань, зокрема й договору іпотеки.
Новий договір іпотеки в порядку забезпечення виконання умов мирової угоди сторони між собою не укладали.
За встановлених обставин суд в задоволенні позову відмовив.
Рішення не набрало законної сили.
Прес-секретар
Вознесенського міськрайонного суду
_03_03.png)
