До чого призводить «надмірне» затримання вирішення справи по суті

01 червня 2018 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа  № 467/540/18 з ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області  від 25 травня 2018 року про  визначення підсудності даної справи за Вознесенським міськрайонним судом, відповідно до положень ч.1ст.26 ЦПК України, оскільки відповідачами є голова Арбузинського районного суду Миколаївської області та голова Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

04 червня 2018 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа  № 467/535/18 з ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області  від 30 травня 2018 року про визначення підсудності даної справи за Вознесенським міськрайонним судом, відповідно до положень ч.1ст.26 ЦПК України, оскільки відповідачем є голова Арбузинського районного суду Миколаївської області.

За наслідками автоматизованого розподілу справи № 467/540/18 та № 467/535/18 були передані на розгляд судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Висоцькій Галині Афанасіївні.

В обох цивільних справах, на думку позивача, були факти надмірного затримання їх вирішення по суті.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справах, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. ст. 62, 126 і 129 Конституції України, матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. 

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Також у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися  у інший спосіб.

Ухвалами суду від 08 червня та 11 червня 2018 року було відмовлено у відкритті провадження по обох цивільних справах.

На даний час по даних судових справах апеляційні скарги не подані.

З повним текстом ухвал суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номерами справ № 467/540/18 та № 467/535/18.

 Прес-секретар суду