Чи може нематеріальна шкода визнаватися суттєвою при кваліфікації діянь за ст.ст.364-367 КК України

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалою від 10 травня 2018 року передала на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу №1215/6523/13-к за якою обвинувачених було засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.365, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК.

Велика Палата Верховного Суду в своїй ухвалі від 04 липня 2018 року за цією справою вказала про наступне:

«Ухвалюючи таке судове рішення колегія суддів вказала, що вважає за необхідне відступити від правового висновку (за ч.1 ст.458 КПК, чинній до 15 грудня 2017 року, правової позиції), викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 жовтня 2016 року №5-99 кс16.

На відміну від вказаного правового висновку (правової позиції) колегія суддів вважала, що наслідки злочинів, передбачених статтями 364, 365 КК, у виді істотної шкоди не можуть обмежуватись лише майновою шкодою, оскільки зазначені в законі відповідні права, свободи та інтереси, які порушуються внаслідок злочинних дій, не можуть бути зведені лише до такої шкоди. Тому, на думку колегії суддів, шкоду може бути визнано істотною і тоді, коли порушуються основні конституційні права і свободи людини та громадянина (право на життя, здоров'я, особисту безпеку і недоторканність, виборчі, трудові, житлові права тощо), які не можуть піддаватися грошовій оцінці.

Крім того, колегія суддів вважала, що відступ від правового висновку визначається також відповіддю на питання, чи відсилає диспозиція ч.2 ст.365 КК до формулювання ч.1 ст.365 КК в повному обсязі, яке передбачає наслідки  у виді істотної шкоди, або ж дії, зазначені у ч.2 ст.365 КК, є самостійним складом злочину, що виключає необхідність звернення до п. 3 примітки ст. 364 КК.

Мотиви, з яких виходила Велика Палата

Згідно з п. 7 параграфу 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону № 2147-III суд, який розглядає справу в касаційному порядку, передає її на розгляд Великої Палати, якщо він вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Необхідність такого відступу має бути обґрунтована сформульованою касаційним судом правовою позицією, відмінною від позиції Верховного Суду України, яка повинна мати на меті досягнення єдності та сталості судової практики.

Правовою позицією визнається, зокрема, вмотивований погляд щодо інтерпретації кримінально-правових та кримінальних процесуальних норм         до встановлених обставин кримінального провадження, у якому теоретично обґрунтовано спосіб вирішення правових колізій, долання прогалин у правовому регулюванні.

Проте, на думку Великої Палати, такої правової позиції у справі Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду  не сформулювала.

Верховний Суд України у постанові від 27 жовтня 2016 року № 5-99 кс16 виклав правову позицію, яка полягає у тому, що диспозиція ч.1 ст.364 і ч.1 ст.365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду мотивувала необхідність відступити від правової позиції тим, що положення, викладені у п.3 примітки до ст.364 КК, поширюються не на усі випадки заподіяння істотної шкоди, а стосуються лише тих, які полягають у заподіянні матеріальних збитків. Тому, у разі вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.365 КК, якими заподіяна немайнова шкода, вона не може бути визначена на підставі п.3 примітки ст.364 КК, і питання про визнання такої шкоди істотною вирішується судом з урахуванням обставин кримінального провадження.

Наведені мотиви не є правовою позицією колегії суддів, адже з них не вбачається чому імперативні законодавчі положення, викладені у п.3 примітки до ст.364 КК, поширюються не на усі випадки заподіяння істотної шкоди, а також чому немайнова шкода може бути визнана істотною   з урахуванням обставин кримінального провадження.

Що стосується питання, чи є ч.2 ст.365 КК самостійним складом злочину,  що виключає необхідність звернення до п.3 примітки ст.364 КК, то Верховний Суд України висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах не давав, а тому за відсутності правової позиції вказаного суду колегії суддів касаційного суду немає від чого відступати».

За таких обставин Велика Палата дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і вирішила повернути справу на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа № 1215/6523/13-к: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75186621.

 Суддя-спікер Зубар Н.Б.