Думка потерпілого понад усе

Перекваліфікувавши діяння на злочин, за яким провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, суд не з’ясував думку потерпілого, що стало підставою для скасування вироку та ухвали суду апеляційної інстанції.

Такий висновок зробив ВС в постанові №349/651/16-к.

Так, за обставинами справи Особа 1 18.09.2015, приблизно о 20:40, керуючи автомобілем «Опель Віваро», державний реєстраційний №1, рухався по вул. Галицькій у м.Рогатин Івано-Франківської області. Під час виконання обгону водієм Особою 3, який рухався в попутному напрямку, керуючи автомобілем «Мітцубісі Оутлендер», державний реєстраційний №2, між водіями виник конфлікт з приводу недотримання останнім правил дорожнього руху, внаслідок чого вони зупинились і Особа 1 умисно завдав Особі 3 один удар в ділянку голови, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Орган досудового розслідування обвинувачував Особу 1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК, однак суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дії винного на ч.2 ст.125 КК.

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 21 червня 2018 року №349/651/16-к, скасовуюючи судові рішення у справі, вказав наступне:

«Кримінальний процесуальний закон установлює, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, визначеними цим кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Як убачається з матеріалів провадження, суд указаних вимог закону не дотримався.

Так, орган досудового розслідування пред’явив Особі 1 обвинувачення за ч.1 ст.296 КК. Як зазначено у вироку, за результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій Особи 1 з ч.1 ст.296 КК на ч.2 ст.125 КК, оскільки мотивом дій обвинуваченого щодо потерпілого були неправильні дії потерпілого як учасника дорожнього руху під час виконання ним обгону.

Однак такий висновок не знайшов відображення при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним. Так, суд не зазначив конкретного мотиву та мети злочину, які відповідно до ст.91 КПК підлягають доказуванню, і в даному випадку відмежовують хуліганство від злочину проти життя та здоров’я особи.

Відповідно до ч.1 ст.477 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення є провадженням, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 КК.

Тобто відповідно до викладеного та ст.26 КПК, в якій закріплено принцип диспозитивності, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Однак суд залишив поза увагою наведені вимоги закону. Перекваліфікувавши діяння на злочин, за яким кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, суд не з’ясував із цього приводу думку потерпілого, не звернув уваги, що в матеріалах кримінального провадження відсутня заява Особи 3 про порушення кримінального провадження.

Також суд не дотримався вимог ст.94 КПК та допустив явну упередженість, оскільки, критично оцінюючи показання свідка Особи 5 з тих підстав, що вона є дружиною обвинуваченого, суд узяв до уваги показання свідка Особи 6, яка є дружиною потерпілого.

Апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення вимог закону не усунув, всупереч положенням ч.2 ст.419 КПК, з достатньою повнотою не перевірив доводи засудженого».

Постанова ВС від 21 червня 2018 року №349/651/16-к:  http://reyestr.court.gov.ua/Review/74963614

Суддя-спікер Зубар Н.Б.