Закон «про Державний бюджет» не є законом про кримінальну відповідальність

Визначення в Законі України «Про Державний бюджет» на відповідний рік розміру прожиткового мінімуму впливає на кваліфікацію злочинів, зокрема злочинів проти власності.

Проте якщо протягом розгляду провадження було прийнято новий закон про державний бюджет, де визначено інший розмір прожиткового мінімуму – кваліфікацію злочину це вже не змінить.

Так, згідно із Постановою колегії суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня  2018 р. справа №418/968/16-к скасовано ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 25 квітня 2017 року та зазначено, що:

«Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони 07  грудня 2016 року близько 18:30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, шляхом вільного доступу проникли до сараю домоволодіння АДРЕСА_3 звідки таємно викрали кукурудзяне зерно вагою 40,6 кг загальною вартістю 150 грн. 22 коп., належне ОСОБА_4

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України апеляційний суд вказав, що на час вчинення злочину, вартість викраденого майна, яка тягнула кримінальну відповідальність становила 137 грн. 80 коп. При цьому, ухвалюючи вирок, місцевий суд не врахував вимоги ст. 5 КК України відповідно до якого закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання таким законом чинності.

На час постановлення вироку був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність до 160 грн. Із урахуванням того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали майно на суму 150 грн. 22 коп., що на час постановлення вироку не становило розміру вартості викраденого майна, яка тягнула кримінальну відповідальність, то в їхніх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а  є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України.

У касаційній скарзі прокурор стверджував, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки відповідно до ст. 4 КК України  злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Стверджує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції вимог ст. 5 КК України; безпідставна перекваліфікація дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України потягла призначення покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчинених ними злочину та даним про їх особу. Зазначає вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в цьому суді.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись з постановленим вироком місцевого суду, прокурор звернувся з апеляційною скаргою на це судове рішення, порушуючи питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок м'якості та неправильності застосування закону про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про покладення обов'язків при звільненні останніх від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказав на те, що на час ухвалення вироку місцевим судом був прийнятий Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» відповідно до якого був збільшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно збільшено розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність до 160 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний закон поліпшує становище особи, а тому відповідно до ст. 5 КК України має бути застосований при визначенні наявності складу злочину в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрали майно на суму 150 грн. 22 коп., а на час постановлення вироку розмір вартості викраденого майна, який тягне кримінальну відповідальність, був визначений у сумі 160 грн.,  апеляційний суд указав на відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3  складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та перекваліфікував їх дії на ч. 1 ст. 162 КК України.

Разом із тим, на час вчинення злочину, ухвалення вироку та перегляду цього судового рішення в апеляційному порядку ст. 185 КК України, яка встановлює злочинність та караність діяння за вчинення крадіжки, не змінювалася.

Закон України «Про державний бюджет на 2017 рік» не є законом про кримінальну відповідальність, а тому його прийняття  у цьому конкретному випадку не поліпшувало становище  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що відповідає рішенню Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року справа №1-3/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі)».

Постанова ВС від 24 травня  2018 р. справа №418/968/16-к: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74309822.

 Суддя-спікер Зубар Н.Б.