Три форми реалізації права на захист - постанова ВС

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду прийняв постанову від 23 серпня 2018 року у справі №130/192/16-к: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76207279, - якою встановлено відсутність порушення права на захист обвинуваченого.

Так, у касаційній скарзі засуджений просив скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Засуджений зазначив, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення його права на захист під час досудового слідства та в суді, не розглянув його клопотання про призначення захисника.

ВС зазначив, що доводи засудженого про порушення його права на захист є безпідставними.

Так, право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права, яке імплементоване у національне законодавство як орієнтир, що визначає умови справедливого судового розгляду.

У частині другій статті 63 Конституції України задекларовано, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, зміст якого становить сукупність наданих йому законом можливостей для спростування підозри, обвинувачення, пом'якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів.  

Забезпечення права на захист - це правове положення, згідно з яким посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов'язані забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому сукупність процесуальних прав, завдяки яким вони отримують можливість захищатися передбаченими законом способами від підозри чи обвинувачення.

У ст. 20 КПК України визначені складові забезпечення права на захист.

Доктринальний аналіз даної норми свідчить, що забезпечення права на захист передбачає три форми реалізації цього права:

- самостійна реалізація підозрюваним, обвинуваченим, виправданим, засудженим права на захист, а саме право надавати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні;

- користуватися правовою допомогою захисника;

- наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов'язку сприяти підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому в реалізації права на захист шляхом роз'яснення йому прав та забезпечення права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Наведене відповідає міжнародним стандартам, викладеним у частині першій статті 11 Загальної декларації прав людини, пункті «d» частини третьої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та пункті «с» частини третьої статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залучений підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника.

Стаття 49 КПК України  передбачає випадки в яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому були надані всі передбачені законом можливості для реалізації його права на захист.

Зокрема, матеріали провадження містять відомості про реалізацію обвинуваченим цього права,  а саме  він надавав  усні  пояснення з приводу обвинувачення, мав можливість збирати і подавати докази, брав особисту участь у кримінальному провадженні. Суд сприяв в реалізації права на захист шляхом роз'яснення його права.

Це підтверджено заявою обвинуваченого від 09 лютого 2016 року, в якій він зазначив, що йому була вручена пам'ятка про його права та обов'язки як підсудного, роз'яснено ці права в повному обсязі, в тому числі й право користуватися послугами захисника. Обвинувачений письмово відмовився від участі захисника у кримінальному провадженні, захист своїх інтересів взяв на себе та зазначив, що це рішення не пов'язано з його матеріальним становищем.

Апеляційним судом так само була дотримана процедура судового розгляду, а саме: забезпечена особиста участь обвинуваченого в судовому засіданні, вручена пам'ятка про права та обов'язки, роз'яснено ці права в повному обсязі.  В судовому засіданні 31 жовтня 2016 року обвинувачений не заявляв клопотання про призначення йому захисника, скористався правом на самозахист, надав пояснення стосовно своєї апеляційної скарги.

Той факт, що клопотання про призначення захисника, яке надійшло від засудженого до апеляційної суду уже після розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення рішення, - не може розцінюватись як порушення права на захист.

Суддя-спікер Зубар Н.Б.