Верховний Суд визначив коли постанова про порушення правил дорожнього руху вважається недійсною

30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу за позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, встановив, що на підтвердження факту проїзду позивачем на заборонений червоний сигнал світлофора, відповідачем надано відеозапис №АР 0023, тоді як в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення вказано інший номер - №АР 00023.

Надаючи правову оцінку даному відеозапису, суд першої інстанції встановив, що автомобіль, схожий на автомобіль позивача, дійсно проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору. При цьому, ідентифікувати марку автомобіля та державний реєстраційний номерний знак не виявилося можливим.

Натомість, суд апеляційної інстанції, переглядаючи даний відеозапис дійшов висновку про підтвердження факту проїзду автомобіля НОМЕР_1, яким керував позивач, на червоний сигнал світлофора. Крім того, як зазначив апеляційний суд, вказаним відеозаписом також спростовуються доводи позивача стосовно того, що на зазначеному перехресті не працював світлофорний об'єкт.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена не на місці вчинення правопорушення, а за місцем роботи позивача, що не передбачено нормами діючого законодавства. Крім того, у даній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР №049379 від 28 серпня 2016 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.

Твердження суду апеляційної інстанції про те, що винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за місцем його роботи відповідає нормам статті 276 КУпАП є необґрунтованими, оскільки Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»  внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у  разі  вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими  органами  (посадовими  особами)  на місці вчинення порушення   виноситься   постанова  у  справі  про адміністративне  правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Постанова ВС від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016). – Джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74407705.

Суддя-спікер Зубар Н.Б.