Кримінальна відповідальність за приховування вбивства

21 травня 2019 року Вознесенським міськрайонним судом було ухвалено вирок відносно громадянки Ф. за ч.1 ст.396 КК України (Заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину).

Суддя, головуючий у справі, - Миронова О.В.

Судом встановлено, що 23.11.2018 року приблизно о 00 годин чоловік, у відношенні до якої матеріали виділені в окреме провадження, приїхав до міста Вознесенська та з дозволу обвинуваченої залишився на ніч за місцем її мешкання в орендованій частині приватного домоволодіння, належного потерпілому.

Обвинувачена та її знайомий вживати алкогольні напої. В цей час до них завітав сусід, який проживав в другій половині домоволодіння, якому обвинувачена віддала 3 літри "самогону", а той в свою чергу пригостив її та її знайомого пляшкою домашнього вина, після чого покинув частину домоволодіння, орендовану обвинуваченою. А вона та її знайомий, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження, продовжили вживати алкогольні напої.

Пізніше цього ж дня, приблизно о 15 годині 00 хвилин, знайомий обвинуваченої запропонував їй додатково придбати у потерпілого домашнього вина та дав 200 російських рублів для оплати покупки. Вона погодилась та направилась в частину домоволодіння, в якій проживав потерпілий, де придбала ще одну пляшку домашнього вина, яку принесла до орендованої нею частини домоволодіння.

23.11.2018 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, разом з обвинуваченою, перебуваючи на кухні в частині орендованого нею домоволодіння. продовжували вживати алкогольні напої. В цей час до них знову завітав сусід, якому знайомий обвинуваченої запропонував присісти до них за стіл та продовжити разом вживати алкогольні напої, на що той погодився.

Приблизно о 18 годині 00 хвилин в ході бесіди під час вживання алкогольних напоїв між знайомим обвинуваченої та її сусідом виник словесний конфлікт, в ході якого в знайомого обвинуваченої раптово виник умисел на умисне вбивство (протиправне заподіяння смерті) потерпілого. В ході конфлікту особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшов до потерпілого ззаду, обхопив лівою рукою за шию, а правою рукою взяв з підвіконня ніж, та наніс 12 ударів ножем спереду в область життєво-важливих органів, а саме - шиї, грудної клітини, живота. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень сусід обвинуваченої помер на місці.

В подальшому з метою приховування слідів вчиненого злочину, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перетягнув труп до підвального приміщення, розташованого на подвір`ї домоволодіння.                

23.11.2018 року приблизно о 19 годині обвинувачена Ф., діючи умисно, заздалегідь не обіцяючи особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, приховати вчинений ним особливо тяжкий злочин, не являючись членом сім`ї чи близьким родичем останнього, маючи реальну можливість за допомогою мобільного телефону повідомити правоохоронні органи чи покликати на допомогу, цього не зробила.

Далі, 24.11.2018 приблизно о 11 годині 00 хвилин обвинувачена, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, направлених на приховання слідів вчинення особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а саме вбивства, - покрасила поріг, частину системи опалення та предмети на яких була наявна кров потерпілого в частині орендованого нею житла.

Дії обвинуваченої Ф., які виразилися в заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, а саме - вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті, були кваліфіковані за ч.1 ст.396 КК України.

На підставі ч.1 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України вироком суду була затверджена угода про визнання винуватості від 13 травня 2019 року, укладена між прокурором відділом прокуратури Миколаївської області та обвинуваченою Ф. за участю її захисника.

На підставі пояснень обвинуваченої, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам ст 472 Кримінального процесуального кодексу України. Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Вироком суду Ф. визнана винною в скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України, та на підставі угоди про визнання винуватості їй призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки та підставі ст.75 КК України її звільнено від відбуття призначеного покарання, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом, передбачені ст.76 КК України обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Вирок не набрав законної сили та може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) днів учасниками процесу з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст394 КПК України.

Суддя-спікер Зубар Н.Б.