Відмова від прибирання стала наслідком кримінальної відповідальності засудженого за ст. 391 КК України

21 червня 2019 року Вознесенським міськрайонним судом було ухвалено вирок відносно громадянина К. за ст.391 КК України (злісна непокора законним вимогам адміністрації установи відбування покарань).

Суддя, головуючий у справі, - Миронова О.В.

Судом встановлено, що обвинувачений К., будучи судимим за ч.3 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі та відбуваючи покарання з 20.10.2017 року в ДУ «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» знову вчинив умисний злочин. Так, 25.03.2019 року о 05:46 годині засуджений К., відбуваючи покарання в приміщенні камери №3 ДІЗО/ПКТ відкрито, в категоричній формі в присутності представників адміністрації установи виконання покарань, а саме: начальника установи, першого заступника начальника установи, начальника відділу нагляду та безпеки, виконуючого обов`язки начальника оперативного відділу - відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи, а саме: приступити до прибирання в приміщенні камері №3 ДІЗО/ПКТ, в якій він утримується, чим порушив вимоги ст.9 КВК України, згідно якої засуджені зобов`язані виконувати законні вимоги адміністрації органів та установ виконання покарань, ч.3 ст.107 КВК України, п.4 ч.2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, згідно яких засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань, а також п.2 ч.2 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, згідно яких засуджені зобов`язані утримувати в чистоті і порядку приміщення установи виконання покарань. При цьому, засуджений був забезпечений необхідним робочим інвентарем, пройшов інструктаж з техніки безпеки та за станом здоров`я міг залучатися до прибирання в приміщенні камери №3 ДІЗО/ПКТ.

В подальшому засудженому К. повторно в усній формі було роз`яснено його права та обов`язки, доведено вимоги режиму відбування покарань, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.391 КК України, після чого засудженому було повторно запропоновано приступити до прибирання в приміщенні камери, однак К. відкрито в категоричній формі в присутності працівників установи відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи.

Дії обвинуваченого К., які виразились в злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи відбування покарань, судом були кваліфіковані за ст.391 КК України.

На підставі ч.1 ст.473 Кримінального процесуального кодексу України вироком суду була затверджена угода про визнання винуватості від 28 травня 2019 року, укладена між прокурором Вознесенської місцевої прокуратури та обвинуваченим К. за участю його захисника.

Згідно угоди сторони погодилися на призначення покарання К. за ст.391 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання було передбачено частково приєднати покарання не відбуте за попереднім вироком суду і остаточно до відбуття призначити К. покарання у вигляді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців 7 днів позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч.4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз`яснені судом в ході судового засідання.

Також в судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання.

На підставі пояснень обвинуваченого суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам ст 472 Кримінального процесуального кодексу України.

Вироком суду було затверджено угоду про визнання винуватості від 28 травня 2019 року, укладену між прокурором та обвинуваченим К.

К. визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ст. 391 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості йому призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання остаточно К. призначено покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців 7 (семи) днів позбавлення волі.

Вирок не набрав законної сили та може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) днів учасниками процесу з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.

Суддя-спікер Зубар Н.Б.