Аналіз судової практики клопотань про взяття під варту та домашній арешт перше півріччя 2020 року

Аналіз судової практики
Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
щодо розгляду клопотань слідчими суддями про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту за перше півріччя 2020 року.

На розгляді перебувало 25 проваджень за клопотаннями про обрання запобіжного заходу, з яких 18 надійшло у звітному періоді, розглянуто також 18 справ. Усі справи стосувалися застосування такого запобіжного заходу як взяття під варту. Справ щодо застосування до особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як і будь-які інші, протягом звітного періоду не надходили.

З 18 розглянутих справ:

- 12 – задоволено;

- 1 – відмовлено;

- 4 – застосовано інший запобіжний захід;

- 1 – справу закрито.

Для порівняння, за аналогічний період минулого року, на розгляді перебувало 34 клопотання про обрання запобіжних заходів, з яких: 22 – клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді  взяття під варту; 9 – клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді  домашнього арешту; 3 – інші клопотання. Із 30 розглянутих клопотань було задоволено 24, не було жодного випадку відмови, а лише застосування інших запобіжних заходів, ніж запропоновано.

Що стосується якості складання стороною обвинувачення клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою (чи достатньо вмотивовані, чи містять викладення обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, чи містять мотивування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України), то найкращим показником якості складення стороною обвинувачення клопотань про застосування запобіжних заходів виступає кількість ухвал суду про їх задоволення, що становить майже 67 %. В ухвалах слідчі судді відзначають про достатню вмотивованість заявлених клопотань та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, стаття 177 КПК України передбачає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, а метою його застосування є виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків, а також запобігання вчинення дій для перешкоджання розслідуванню або вчиненні інших злочинів. Так, по справі №473/1832/20, прокурор обґрунтував підозру показами свідків, протоколами огляду місця події, протоколами допитами та іншими доказами, які у своїй сукупності, суд визначив достатніми. Крім того, прокурор довів факт існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування підозрюваного від органів досудового слідства з метою уникнення покарання. Такі доводи були прийняті слідчим суддею, оскільки підозрюваний  вже оголошувався у розшук через ухилення від явки до органів національної поліції по даній справі. Враховуючи показники аналогічного періоду минулого року, можна стверджувати про сталу тенденцію до відповідності клопотань вимогам законодавства. Єдине зауваження, яке слідчі судді відзначають до них, це не завжди достатнє доведення обставин, які виключають можливість застосування до особи більш м’якого запобіжного заходу  (ч.3 ст.194 КПК України).

Що стосується питання дотримання слідчими суддями порядку і строків розгляду клопотань про застосування забіжних заходів, виконання вимог ст. 194 КПК України, то слідчі судді у повній мірі дотримуються вимог законодавства щодо порядку розгляду та строків розгляду усіх справ. Зокрема, справи про обрання запобіжного заходу розглядаються протягом 72 годин з дня надходження клопотання або з моменту затримання особи. Більшість справ слухається у день надходження клопотання, для прикладу: по справі №473/4874/19, 26.11.2019 року до суду надійшло клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З матеріалів вбачалося, що 30.10.2019 року підозрюваному було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, а вже 25.11.2019 року було оголошено його розшук. У зв’язку із цим до суду 26.11.2020 року було направлено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання про затримання з метою доставки до суду. 27.03.2020 підозрюваного було затримано та цього з дня слідчим суддею було винесено ухвалу суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартої із визначення розміру застави. Суд прийняв до уваги докази обґрунтованості пред’явленого обвинувачення, протоколи допиту свідків, огляду місця події, результати слідчого експерименту та інше. А також суд врахував ризики, передбачені ст.177 та вимоги ст. 194 КПК України. Задовольняючи клопотання, слідчий суддя врахував, що підозрюваний, який в силу ст.89 КК України не судимий, раніше неодноразово засуджувався за корисливі злочини, переховувався від органів слідства. Справи, що перебували у залишку на початок звітного періоду, як і справи, що не розглянуті на кінець звітного періоду, відносяться до тих категорій, де судом надано дозвіл на затримання особи з метою приводу до суду для безпосереднього розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу і де особу, щодо якої має слухатися справа, не було затримано (наприклад справа №473/3875/19). Для забезпечення дотримання строків розгляду здійснюється постійне чергування слідчих суддів у вихідні та святкові дні, а в разі необхідності слухання справи продовжується незалежно від закінчення робочого часу в суді. Особливу увагу слідчі судді звертають на дотримання вимог ст. 194 КПК України. По деяких справах суддями було звернуто увагу на недоведеність прокурором п.3  ч.1 ст.194 КПК України, а саме недостатність застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, тому до підозрюваних було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.  Для прикладу: по справі №473/448/20 за клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно особи підозрюваної у вчиненні злочинів передбачених  ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 310 КК України, суд дійшов висновку, що наявність у підозрюваного постійного місця проживання, а також проживання разом із батьком свідчить про наявність міцних соціальних зв’язків, а тому достатнім буде застосувати до нього домашній арешт.

Що стосується дотримання слідчими суддями вимог ст.ст. 181 та 183 КПК України щодо особливостей застосування передбачених цими статтями зазначених запобіжних заходів, то судді дотримуються вимог законодавства, зокрема і статей 181 та 183 КПК України. Для прикладу: по справі №473/629/20, до особи було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки особа не має постійного місця проживання та вчинила крадіжку під час відбування іспитового строку за вироком суду, де його також було засуджено за корисливий злочин. Крім того, при призначенні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судді вирішують питання щодо визначення розміру застави, який відповідає обставинам справи (наприклад справа №473/661/20). Але враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, судді не завжди визначають розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, по справі №473/972/20, 24.03.2020 року підозрюваному було оголошено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, а 25.03.2020 під час слухання справи було отримано довідку від лікаря про смерть потерпілої. Таким чином, на підставі приведених прокурором доказів для обґрунтування клопотання, суд дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але в силу ч.4 ст.183 підозрюваному не було визначено розміру застави.

Що стосується відповідності ухвали слідчого судді про застосування запобіжних заходів вимогам ст. 196 КПК України, то ухвали слідчих суддів Вознесенського міськрайонного суду цілком відповідають вимогам ст. 196 КПК України, так як усі містять відомості, визначені ч.1 цієї статті та строки дії ухвали (наприклад: справа № 473/1152/20). Ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також містять інформацію із точною адресою місця відбування домашнього арешту, періодом часу, на який він поширюється, визначенням строку дії зобов’язань, а також роз’ясняються обов’язки, які покладаються на особу (наприклад: справа 473/1628/20).

Що стосується окремо виділеного питання щодо аналізу причин відмови у задоволенні клопотань про застосування запобіжних заходів, то відмова у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мала місце лише один раз протягом звітного періоду по справі № 473/2989/19. В ухвалі суду, слідчий суддя звернув увагу на те, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри щодо особи. Зокрема, прокурор, як на підставу для обрання запобіжного заходу, посилався на покази свідків, які бачили схожу особу поруч з іншим підозрюваним, інших доказів на підтвердження обґрунтованості підозри не надав.  Більше випадків відмови у задоволенні клопотання не було.